Київський столичний університет імені Бориса Грінченка 23 квітня 2026 року став місцем проведення ХІV Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених із міжнародною участю «Українська минувшина: війни за ідентичність і незалежність». Науково-педагогічні працівники й студенти Університету Грінченка, представники вітчизняних і зарубіжних вишів, а також усі небайдужі до минулого й майбутнього України долучилися до заходу, організованого кафедрою історії України Факультету суспільно-гуманітарних наук. Конференція, що об’єднала понад 80 учасників, стала майданчиком для фахового обговорення феномену української стійкості, осмисленого крізь призму унікального особистого досвіду науковців в умовах війни.

Конференція зібрала вчених і наукову молодь із провідних науково-освітніх і культурних закладів України, серед яких Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Маріупольський державний університет, Донецький національний університет імені В. Стуса (Вінниця), Луганський національний університет імені Т. Шевченка (Полтава), Бердянський, Ніжинський державні педагогічні університети, Український католицький університет (Львів) та Харківський національний університет міського господарства. До форуми долучилися фахівці з академічних центрів України, зокрема Інституту історії України НАН України та Національного музею народної архітектури та побуту України.

У роботі конференції взяли участь не лише українські науковці, а й наші вірні друзі з провідних вищих навчальних закладів світу: Університету Сетон Хол (США), Оксфордського університету (Велика Британія), Вільнюського університету. Їхня підтримка й солідарність є безцінними у цей надважкий для України час.

Конференція розпочалася з хвилини мовчання на честь героїв, які віддали свої життя за свободу й незалежність України.

Зі словами привітання виступили:

Наталія Віннікова – докторка філологічних наук, професорка, голова Вченої ради, проректорка з наукової роботи та міжнародної діяльності Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

Віталій Андрєєв – доктор історичних наук, професор, декан Факультету соціально-гуманітарних наук Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

Джеймс К. Дейлі – доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогічних досліджень Коледжу розвитку людини, культури та медіа Університету Сетон Хол (Нью-Джерсі, США).

Панайотіс Ксенофонтос – доктор філософії, викладач кафедри славістики Оксфордського університету (Велика Британія)

Пленарне засідання, яке модерували професорка Анна Гедьо і доцентка Ольга Тарасенко, перетворилося на майданчик не лише для академічних дискусій, а й для глибокого переосмислення трагічних сторінок сучасної української історії.

Доктор філософії, завідувач Департаменту історії Сетон-Хол Університету (США) Максима Матусевича у доповіді «На захист свободи та демократії: українська боротьба та її уроки для молодих американців» наголосив на значенні українського опору як ціннісного орієнтиру для сучасної молоді США, зауваживши, що боротьба України за суверенітет є універсальним уроком відстоювання демократії, який демонструє американським студентам реальну ціну свободи в сучасному світі, та акцентувавши увагу на зростанні зацікавленості молодих дослідників Сетон-Хол Університету перебігом політичних процесів в Україні як доказі поглиблення міжнародної наукової дискусії та зміцнення трансатлантичної солідарності.

Досвід поєднання академічної діяльності із захистом суверенітету України став темою для роздумів у доповіді доктора історичних наук Євгена Луняка «Між університетською кафедрою та окопами: історик як свідок та учасник битви за Україну (2014 – 2026)», де захист Батьківщини постав прямим продовженням місії вченого в сучасних умовах. Автор описав свій шлях від дослідника козаччини до воїна, який зі зброєю в руках бере участь у бойових діях з 2014 року, виокремивши етапи бойового шляху – службу в 1-й окремій танковій бригаді та підтримку «кіборгів» у Пісках, захист стратегічно важливого Ніжина з початком повномасштабної агресії в лютому 2022 року, а згодом – командування зенітно-ракетним взводом 31-ї ОМБр. Історичний ракурс агресії як вияву російської імперської ідеології було відрефлексовано у книзі «Фронтові оповідання з Донбасу», створеної заради збереження пам’яті про побратимів, осмислення ціни війни у долях її учасників.

Доповідь декана Факультету суспільно-гуманітарних наук, професора Віталія Андрєєва «У битві за серце держави: оборона Києва 2022-го та тяглість родинного чину в обороні України» репрезентує особистий досвід історика, який з перших днів повномасштабного вторгнення став до лав територіальної оборони. Доповідач проаналізував події битви за столицю, поєднуючи оповідь про особисту участь у бойових діях із науковою рефлексією подій. Ключовою темою виступу є «родинний чин» – спадкоємність поколінь у захисті України. Професор розповів про спільний бойовий шлях із сином, який у 2022 році став добровольцем, а згодом, здобувши фах артилериста й офіцерське звання, повернувся до війська. Ця доповідь, як і попередня, унаочнила те, що для багатьох представників академічної спільноти захист держави став засобом збереження національної ідентичності та природним продовженням їхньої професійної місії.

Виступ професорів Володимира та Наталії Романцових «Захисники „Азовсталі“: випробування після боїв у Маріуполі» було присвячено героїчній обороні міста й подальшій долі його захисників. Автори аналізують тримісячне протистояння в умовах блокади проти сил ворога, що втричі переважали український гарнізон. Основну увагу приділено трагедії полону – нелюдському ставленню до полонених захисників Азовсталі, що підтверджено даними ООН та Amnesty International, та окремим воєнним злочинам РФ – теракту в Оленівці 28–29 липня 2022 року, проведенню незаконних «судилищ» над бійцями й, ширше, – методам дегуманізації героїв російською пропагандою для виправдання жорстокості. Доповідачі акцентували увагу на символічній трансформації образу Азовсталі – з промислового гіганта на сакральне місце, фортецю незламності.

Ґрунтовний ретроспективний аналіз трагедії окупованих територій представили Дарія Романенко та Ганна Гедьо у спільній доповіді «Український Крим та Донбас: від європейського процвітання до занепаду під час окупації (2014–2026 рр.)». Магістрантка Дарія Романенко наповнила емоціями фактологічну репрезентацію трансформації Криму в його видозмінах від динамічного європейського регіону до закритої мілітаризованої зони, коли період 2014–2026 років став часом системного занепаду економічного, культурного та людського потенціалу півострова, агресивного нищення під гаслом «відновлення» автентичної ідентичності краю. Продовжила аналіз Ганна Гедьо, висвітливши болючу метаморфозу Донецька – від потужного індустріально-культурного центру до депресивного «тихого міста» під окупаційним гнітом і особливу увагу приділивши концепції «мемоциду» – цілеспрямованому нищенню українських символів та пам’яті у міському просторі, що перетворює колись квітучі міста на простір несвободи та відчуження.

Студенти Олексій Юрченко й Софія Гриськова спільну доповідь «Заради майбутнього дітей: подвиг батьків-захисників як жива історія української незламності» присвятили особистим історіям їхніх батьків, які з перших днів повномасштабного вторгнення змінили цивільні професії на службу в Збройних Силах України. Автори розглянули бойовий шлях своїх рідних як символ стійкості цілого покоління, яке взяло на себе відповідальність за безпеку та майбутнє країни, наголосили на нерозривному зв’язку між фронтом і тилом: місія батьків-захисників уможливлює успішне навчання, духовне й наукове зростання дітей, що є запорукою збереження української ідентичності. Доповідачі підкреслили, що досвід таких родин формує новітній героїчний епос України, де особистий подвиг батьків стає фундаментом для виховання незламного нового покоління.

Важливою частиною засідання став виступ Нікіти Сульженка, «Культура під обстрілами: український мистецький простір у дискурсі The Guardian (2022 – 2026)». Аналіз репортажів у The Guardian за 2022–2026 роки подає культуру як опору національного виживання в умовах російської агресії. Доповідач дослідив трансформацію академіків у «рятувальників мистецтва», появу «музеїв-привидів» із залишками ворожої техніки замість експонатів, а також процеси рішучої деколонізації («пушкінопад») і лінгвістичного переходу як акту спротиву. Автор зазначив, що для України мистецтво стало одночасно щитом і зброєю, забезпечуючи опрацювання колективної травми та утвердження права на ідентичність перед світом.

Робота конференції продовжилася в межах спеціалізованих секцій, що дозволило учасникам детально проаналізувати ключові етапи українського державотворення та роль антропологічного чинника в історії.

Секція «Національна ідентичність та державність в Україні (XVII – XX ст.)», модерована доцентом Олександром Бонем, охопила широку хронологію та географію наукових пошуків у двох тематичних векторах. У межах першої підсекції виступило 7 учасників, серед яких Ольга Яковець проаналізувала інтеграцію Кримського ханства до Османської імперії, а Денис Хохлов представив конфлікти на порубіжжі крізь призму «Реєстру скарг 1749 р.» До теми визвольної боротьби ХХ століття звернувся Дмитро Яременко, дослідивши виховну роль видання УПА «До зброї».

Друга підсекція першої панелі, присвячена історичній пам’яті та ідентичності,  зібрала дослідження політики пам’яті української діаспори у Британії (Єгор Брайлян, ЛНУ імені Тараса Шевченка), деконструкцію радянських стереотипів (А. Бузуєва, МДУ) та аналіз паралелей між політикою умиротворення агресора у 1930-х роках і сучасністю (Д. Тарнопольський). Дискусії підтвердили важливість вивчення історичної тяглості для розуміння сучасних викликів державності.

Секція 2 «Урбаністичний простір та ідентичність», модерована доцентом Русланом Куциком, об’єднала викладачів та студентів навколо дослідження міста як середовища формування пам’яті в координатах «імперія – незалежність». Учасники репрезентували міждисциплінарні доповіді, що охопили широке коло тем: від осмислення Чорнобильської трагедії в сучасному дизайні (О. Казіміренко) та символіки трипільської культури (С. Клименко) до архітектурних трансформацій міста (В. Дзюба) й аналізу політичної культури доби тоталітаризму (С. Сліпак).

Окремий блок досліджень був присвячений історії міського повсякдення, зокрема побуту робітників ХІХ ст. (Я. Чабан), виборчим практикам початку ХХ ст. (В. Єськов) і благодійним ініціативам киян у роки Першої світової війни (Р. Куцик). Було розглянуто образи українських міст у нотатках мандрівників XVIII–XIX ст. (О. Писаревський, Д. Осетянова). Дискусії засвідчили актуальність урбаністичних студій для розуміння сучасних суспільних трансформацій крізь призму історичного досвіду.

Секція 3 «Свобода 250: міжнародний вимір демократії та безпеки», модерована доценткою Ольгою Тарасенко, об’єднала 11 дослідників із провідних університетів України (Київ, Маріуполь, Харків, Бахмут), США (Університет Сетон-Хол) та Литви (Вільнюський університет). Робота секції охопила широке коло тем: від аналізу умов виживання демократії (С. Блоджетт) та українського досвіду інформаційної прозорості (Е. Качмарський) до питань афроамериканської ідентичності (Е. Ескобар Рівера) й відображення війни в іспанському кіно (Л. Ескобар Рівера).

Дослідники також проаналізували сприйняття постаті Дональда Трампа в Україні (Н. Гончаренко), активізм пам'яті у Вільнюсі (А. Пахоменко), Балто-Чорноморське співробітництво (В. Завадський) та інтелектуальні витоки світогляду К. Квітки (М. Мішин). Важливими акцентами стали студії про соціокультурну самоорганізацію на Донеччині (М. Сараєва) й вплив індивідуального досвіду війни на історичну пам’ять (Н. Харченко, В. Чепурна). Високий рівень англомовних презентацій та глибина аргументації учасників підкреслили значущість міжнародного наукового діалогу для розуміння глобальних викликів безпеки.

Секція 4 «Антропологічний вимір історії», модерована доценткою Мариною Будзар, була присвячена особистісному підходу до вивчення минулого крізь призму его-документів та візуальних джерел. Учасники розглянули низку дослідницьких кейсів: від становлення Миколи Білозерського як історика (К. Коновалова) до пошуків ідентичності Яна Андрушевського на галицькому приграниччі (О. Малецька, УКУ). Особливий відгук викликала доповідь Н. Мартинюк про дитячий танцювальний колектив із Донеччини як приклад захисту української ідентичності засобами мистецтва.

Доповідачі продемонстрували глибокий аналіз мемуаристики та епістолярію, зокрема спогадів про Бориса Грінченка (А. Фединишинець) та приватного листування видатних діячів української культури (М. Мілютін). Робота секції підкреслила важливість дослідження долі окремої людини для розуміння великих історичних процесів.

Робота всіх секцій відбувалася в атмосфері жвавої дискусії, підтверджуючи високий рівень підготовки молодих науковців та їхню здатність фахово інтерпретувати складні сторінки української історії. За результатами роботи учасникам було запропоновано надіслати статті в онлайн-часопис «Грінченко-Сетон: міжнародний журнал молодих науковців», що сприятиме подальшій інтеграції української молодіжної науки у світовий простір.

Конференція робить внесок у досягнення Цілей сталого розвитку ООН, сприяючи поширенню знань та академічному розвитку; досліджуючи шляхи розбудови стійких суспільств; зміцнюючи міжнародну співпрацю.

Висловлюємо глибоку вдячність кожному, хто долучився до роботи цього наукового форуму. З надією на подальшу співпрацю, запрошуємо на XV конференцію «Українська минувшина: війни за ідентичність і незалежність» у 2027 р.

Слава Україні! Героям слава! 💙💛

Переглянути програму конференції

26 лютого 2026 року на засіданні Вченої ради Університету затверджено звіт про результати реалізації наукової теми кафедри історії України Факультету суспільно-гуманітарних наук «Початкові етапи урбанізації у давніх суспільствах за археологічними джерелами» (реєстраційний номер: 0121U110186; термін виконання: 30.03. 2021 р. – 30.03. 2026 р.). Результати дослідження представив керівник наукової теми Михайло Юрійович Відейко, професор кафедри історії України, доктор історичних наук, старший науковий співробітник.

Наукове дослідження реалізовувалося за трьома напрямами у співпраці з університетом імені Християна Альбрехта (Німеччина, м. Кіль) та освітньо-науковими інституціями Молдови. На першому етапі на основі систематизації та аналізу археологічних джерел з’ясовано, що початок процесів урбанізації у фізико-географічному ареалі України слід віднести до другої половини V тис. до н.е. На другому – встановлено, що урбанізаційні процеси пов’язані з розвитком аграрних та інших виробничих технологій та демографічною ситуацією. На третьому – визначено, що урбанізаційні процеси не були незворотнім явищем, а населення у фізико-географічному ареалі України за останні шість тисяч років пройшло через низку етапів урбанізації та деурбанізації, зумовлених кліматичними змінами та історичними подіями.

Під час реалізації наукової теми: 1) продовжено польові дослідження міст різного часу; 2) досліджено економічний та технологічний розвиток міських центрів від V-ІV тис. до н.е. до ХVІІ ст.; 3) проведено археометричні та експериментальні дослідження з вивчення та відтворення давніх виробничих технологій через встановлення нових фактів торгівлі металом на великі відстані та використання органічних добрив при вирощуванні зернових; 4) за результатами досліджень розроблено навчально-методичні матеріали з проведення польових та камеральних археологічних досліджень; 5) результати досліджень використано для створення навчальних курсів, виставок, музейних експозицій, музеєфікації досліджених об’єктів; 6) популяризовано результати досліджень серед громад міст України.

За період реалізації наукової теми опубліковано: 34 статті, з них: 21 – у виданнях, що індексуються в НМБД Scopus та Web of Science, зокрема у журналах Q1– 7; 2 одноосібні та 5 колективних монографій, розділи у колективних монографіях – 14; навчальні посібники та підручники, ЕНК – 3; тези доповідей на наукових конференціях – 21, 34 доповіді на міжнародних конференціях; 14 наукових звітів за участі 78 здобувачів різних рівнів вищої освіти. Також у межах реалізації наукової теми підготовлено дисертацію М.Відейко «Треполь-Трипілля: динаміка історичної топографії міста у XI-XVII ст.» на здобуття наукового ступеня доктора філософії.

За результатами виконання наукової теми оновлено робочі програми навчальних дисциплін, розроблено і впроваджено освітні компоненти до нової редакції освітньо-професійної програми першого (бакалаврського) рівня в частині вибіркового блоку «Історична урбаністика» та освітньо-наукової програми другого (освітньо-наукового) рівня підготовки «Історична урбаністика та археологія».

Наукові здобутки представлено на виставках, музейних експозиціях, у процесі музеєфікації досліджених об’єктів, також проведено низку державних та громадсько-просвітницьких заходів, зокрема: номінації культурного комплексу Кукутень-Трипілля, які увійшли до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; розроблення проєкту макета літописного міста Треполь; проведення 14 майстер-класів з виготовлення статуеток трипільської культури у с. Трипілля та м. Києві, а також в Університеті Грінченка; участь у VR проєктах реконструкції поселень трипільської культури; відтворення в етнопарку «Агроленд» (Тернопільщина) інтер’єру житла трипільської культури; виступи у «Школі сучасного експерта» Факультету суспільно-гуманітарних наук; презентація тематичного випуску журналу «Антиквар» в Українському Незалежному Інформаційному Агентстві Новин; популяризація результатів наукового дослідження у соцмережах.

22 січня 2026 року ми не тільки святкуємо річницю Дня Соборності, та Злуки України, але і перемогу наших студентів на Всеукраїнському Конкурсі творчих робіт "Національно-патріотичне становлення молоді". Студентка 2 курсу спеціальності "Філософія" п. Поліна Франчук та випускниця 2024 року, а тепер режисерка Університету п. Андріана Мисишин вибороли призове місце ІІ ступеню, а студентка-другокурсниця спеціальності "Історія та археологія" п. Вероніка Полулях отримала місце ІІІ ступеню і гідно презентували своїми творчими, індивідуальними та креативними роботами і кафедру, і Університет. Щиро вітаємо дівчаток з перемогою і бажаємо нашим розумничкам подальших звершень! Ми - сила!