28 березня відзначаємо Всесвітній день історика.

     Насправді, довгий час історія належала до літератури та мистецтва. Не випадково в грецькій міфології покровителькою історії вважалася одна з муз у вигляді молодої жінки з сувоєм папірусу або пергаменту в руці. Ім’я музи історії «Кліо» походить від грецького слова «прославляю». Перші хроніки, літописи, біографії присвячувалися переважно прославленню правителів.

     Одним з перших відомих нам істориків, який збирав та записував великі діяння еллінів (греків) та варварів, а також розповідав про війни, що між ними велися, був Геродот – грецький науковець, що жив в 5 столітті до н.е. До наших днів дійшла його праця «Історія».

Першим українським істориком та основоположником історіографії у Київській Русі вважається видатний філософ та вчений – літописець Нестор, що народився у 1056 році. Він був ченцем Києво-Печерської Лаври та усе своє життя він присвятив літописанню. Його перу належать відомі біографічні праці «Житіє Феодосія Печерського» та «Житіє Бориса і Гліба».

     Проте Літописець Нестор отримав всесвітнє визнання після створення зведеної історії Київської Русі та став автором важливої історичної, правової та філософської праці «Повість минулих літ». Цьому твору Нестор присвятив все своє життя.

     До сьогодні професія історика не втратила своєї значущості, адже допомагає об’єктивно висвітлювати події минулого, сучасності, а також попереджати або прогнозувати майбутній розвиток суспільства.

     Письменник Максим Рильський влучно зауважив, що «хто не пам'ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього». Важливо вивчати історію народів, які жили до нас, досліджувати досвід та історію власного народу, щоб не припускатись помилок у майбутньому та робити життя кращим.