Центр компетентності з прикладних політичних досліджень створено з метою сприяння науковій, освітній та професійній діяльності як здобувачів, так і викладачів кафедри політології та соціології.
Провідним завданням Центру компетентності з прикладних політичних досліджень є закріплення отриманих здобувачами теоретичних знань аналітичного й практичного спрямування, необхідних для формування навичок проведення самостійної, творчої й ініціативної прикладної політологічної розвідки.
Важливим є створення науково-практичних умов для забезпечення належного інтелектуального відображення вмінь наших здобувачів. Задля цього Центр компетентності з прикладних політичних досліджень забезпечує втілення в життя наступних основних заходів:
- проведення практичних занять для здобувачів спеціальності 052 «Політологія» та 00.02 «Політичні технології та консультування» з дисциплін аналітично-експертного спрямування;
- здійснення аналітичних та польових досліджень у визначених кафедрою сферах із застосуванням якісних та кількісних методів суспільно-політичних досліджень;
- проведення моніторингових досліджень громадської думки, соціально-політичних процесів, формування та реалізації політик;
- формування рейтингів у політичній сфері: діячів, партій, громадських організацій;
- дослідження трансформацій політичних систем у нових демократіях, розвиток партійної, електоральної політики і парламентаризму;
- налагодження зв’язків з вітчизняними та міжнародними аналітичними центрами, медіа, дослідницькими центрами, громадськими організаціями, асоціаціями.
Пріоритетним напрямком досліджень Центру прикладних політичних студій є наукова тема кафедри «Гуманітарна безпека України в контексті системних і позасистемних викликів сучасності», що охоплює:
1) системні і позасистемні виклики, що визначають вектори суспільно-політичного розвитку як точки зламу політичної системи або ознаки її дисфункціональності;
2) визначення викликів як причин, передумов, симптомів, маркерів, моментів актуалізації - спорідненими поняттями: протиріччя, конфлікт, злам, розрив, ризик, зрив, руйнація, криза;
3) виокремлення видів системних і позасистемних викликів залежно від проявів – державні, інституційні, структурні, парламентські, виборчі, ціннісні, цивілізаційні, політико-культурні.