День 9 грудня 2017 р. став суботнім музейним днем для студентів першого курсу Інституту людини спеціальностей «Психологія», «Соціальна педагогіка» та «Соціальна робота». Ми відвідали три музеї разом із к.і.н., доцентом кафедри історії України, науковим керівником Студентського історичного гуртка «Енігма» Тарасенко О.О. Нам дуже повезло із екскурсоводами, емоційними, цікавими, молодими та дуже натхненними своєю роботою.
Першим музеєм був Музей Івана Гончара, інтер’єр якого просто зачарував своєю гармонією, красою.
Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» — державний всеукраїнський спеціалізований науково-дослідний культурно-освітній заклад, розташований у місті Києві по вул. Лаврська, 19 (колишня канцелярія генерал-губернатора).
Музей був заснований 1993 року на базі приватної колекції Івана Гончара — художника, скульптора та громадського діяча. Свою колекцію Іван Гончар почав збирати наприкінці 1950-х років. З подорожей по Україні художник привозив предмети народного мистецтва, виготовлені в різний час, що відбивають розмаїття культурних традицій країни. За кілька десятиліть грандіозної й копіткої колекційної та народознавчої роботи, Гончар зібрав унікальну колекцію, що стала початком теперішнього Українському центру народної творчості ім. Івана Гончара. Колекція музею налічує понад 15 тисяч етнографічних та мистецьких одиниць, серед яких 2,7 тисяч зразків тканини (рушники, сорочки, верхній одяг, килими, взірці вишивок), близько 700 предметів кераміки (гончарний посуд, дитяча іграшка, кахлі), колекція писанок, дерев'яні різьблені речі, вироби з металу та скла, колекція народних музичних інструментів (кобзи, бандури, цимбали, сопілки, колісна ліра, цитра, коза, трембіти, флояра та інші).
Пріоритетною у колекції Музею є збірка українських народних картин, зокрема, славнозвісних «Козаків Мамаїв», а також ікон народного письма (500 одиниць). Окремими полотнами представлено професійне малярство. Також в Центрі зберігається особиста бібліотека I. М. Гончара, що нараховує 2 750 книг. Музей ставить на меті комплексне висвітлення української традиційної культури з огляду на її цілісність і самобутність, відродження національної свідомості, збереження і розвитку найкращих традицій українського народного мистецтва та увічнення пам'яті Івана Макаровича Гончара.
Другим музеєм був Національний музей українського народного декоративного мистецтва.
Один із найбільших художніх музеїв України розташований на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у приміщенні колишніх митрополичих покоїв і прилеглої до них домової Благовіщенської церкви, які є пам'ятками архітектури XVIII - початку ХХ ст. Історія колекції починається у 1899 р., коли у Києві відкрився перший публічний музей при сприянні Київського товариства старожитностей і мистецтв - Київський міський музей старожитностей і мистецтв. У 1904 році заклад було перейменовано у Київський художньо-промисловий і науковий музей імені Імператора Миколи Олександровича. У 1954 році виокремлюється збірка народного і декоративного мистецтва і на правах філіалу розміщується у лаврських приміщеннях. У 1964 році філіал був перетворений на Державний музей українського народного декоративного мистецтва, а у 2010 році Музею було надано статус Національного.
Фундаторами збірки Музею були видатні вчені, сподвижники музейної справи: академік Микола Біляшівський (директор новоутвореного музею) та вчений-етнограф Данило Щербаківський (зав. етнографічного та історичного відділів). Ними було здійснено безліч експедицій по Україні, завдяки яким колекція народного мистецтва музею постійно зростала. Нині музейну збірку складають понад 78 тисяч творів традиційного народного та професійного декоративного мистецтва України від XV ст. до наших днів. Це різноманітні за матеріалом, формою, способом оздоблення і призначенням предмети. Раритетами музейної збірки є глиняні кахлі XV-XVIII ст., гаптовані золотими та срібними нитками предмети церковного шитва XVIII століття, гутне скло XV-XVIII ст., вироби провідних порцелянових і фаянсових підприємств України XVIII-XIX ст.
Музей володіє найбільшою в Україні збіркою творів народного художника України Марії Приймаченко, яка становить понад 500 казково-фантастичних композицій. Затишний світлий зал (галерею Благовіщенської церкви) присвячено творчості народного художника України Катерини Білокур. Ім'я цієї видатної української художниці, назавжди вписане в історію не лише українського, але й світового мистецтва. Представлені роботи охоплюють всі періоди творчості художниці. В експозиції музею, яка займає площу 1500 м², представлено такі види народного мистецтва України: килимарство, ткацтво, вибійка, вишивка, різьблення та розпис по дереву, художня обробка шкіри, рогу та металу, скло, кераміка, порцеляна і фаянс, писанкарство, декоративний розпис та іконопис.
Випускниця Київського університету імені Бориса Грінченка, історик Анна Ліщук була нашим екскурсоводом і просто зачаровувала нас своєю оповіддю.
Третім музеєм був Музей книги і друкарства України.
Музей розташований у давній архітектурній пам’ятці Києво-Печерської лаври - будинку монастирської друкарні, що діяла безперервно з початку ХVІІ ст. до початку XX ст. (понад 300 років). У Музеї зібрані унікальні скарби книжкової культури українського народу. Експозиція висвітлює історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі і до наших днів. У двох виставкових залах Музею періодично демонструються художні, книжково-ілюстративні, фотовиставки, а також проводяться заходи, присвячені важливим подіям у культурному житті України і зарубіжжя. Колекція музею сформована на базі книжкового відділу Києво-Печерського історико-культурного заповідника і значно доповнена внаслідок пошукової роботи у книгосховищах Москви, Санкт-Петербурга, Києва, експедицій по Україні, подарунків відомих вчених-книгознавців (зокрема, Григорія Коляди - понад 700 одиниць), колекціонерів, видавництв, художників (оригінали книжкової і станкової графіки), а також закупок за державні та музейні кошти.
У музеї зібрані близько 56 тисяч експонатів, що висвітлюють історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі і до наших днів: копії (факсиміле) рукописних книг XI-XV ст., копії перших друкованих кириличних книг, оригінали стародруків XVI-XVIII ст., раритети друкованої україніки XIX-XX ст., дерев'яні й мідні кліше граверів XVII-XVIII ст., окремі друкарські верстати XVIII-XIX ст., оригінали книжкової графіки XX ст. тощо. Експонуються стародруки відомих церковних і культурно-освітніх діячів XVII-XIX ст., таких як Петро Могила, Інокентій Гізель, Іоаникій Галятовський, Йосип Тризна, Лазар Баранович, Туптало (Дмитро Ростовський), Євгеній (Болховитинов). Висвітлено визначну роль Києво-Печерської, Львівської, Острозької, Унівської, Чернігівської друкарень в історії друкарства України, в справі піднесення духовного, культурного і освітнього рівня народу, його національної самосвідомості.
Нас усіх просто зачарував історик, екскурсовод Сергій Дячук, який провів дуже цікаву й неординарну екскурсію на одному подиху.
