У сучасній Європі, попри всі об’єднавчі процеси, можна чітко виділити цілу низку історико-географічних регіонів з характерними відмінностями та особливостями, що накладають відбиток на їхній політичний та соціально-економічний розвиток. Одним з таких регіонів є країни Балтії – Литва, Латвія та Естонія. З ними Україну пов’язує багато спільного, напевне набагато більше ніж з Францією, Британією, Німеччиною чи навіть нашими близькими сусідами Угорщиною чи Румунією. Достатньо подивитися на історію.

До І тис. до н.е. існувала балто-слов’янська мовно-культурна спільнота, недаремно є чимало спільного між українською та литовською і латиською мовами. З Литвою, Білорусією та Польщею ми впродовж кількох століть утворювали могутню державу – спочатку Велике князівство Литовське, а потім – Річ Посполиту, в васальній залежності від останньої були й землі сучасної Латвії. Разом з естонцями, латишами і литовцями ми входили до складу Російської імперії, а потім й Радянського Союзу.

З розпадом СРСР у 1991 р. ми всі вирушили у вільне й незалежне «плавання», але знаходячись тоді фактично на одній стартовій лінії, обрали різні напрямки. Прибалтійські народи чітко взяли курс на євроатлантичну інтеграцію і за більш ніж 20 років досягли значних успіхів. Сьогодні Литва, Латвія і Естонія є повноправними членами Європейського Союзу і НАТО; у Латвії і Естонії в обігу – спільна європейська валюта «євро», а в Литві її буде запроваджено вже наступного року. Україна же за цей час так і не визначилася зі своїм геополітичним вектором, хоча у неї і є усі передумови аби стати повноправним членом Європейського співтовариства. Однак попри наш різний історичний вибір, саме з країнами Балтійського регіону у нашої країни чи не найкращі політичні перспективи майбутнього. Доцільність вивчення унікальної історії і культури прибалтійських народів, аналіз їхнього євроінтеграційного досвіду спонукало кафедру всесвітньої історії в рамках Європейських студій вперше в Україні започаткувати новий перспективний напрям – Балтійські студії.

Читати далі...