• Ранньомодерна історія України;
• Нова історія України;
• Науково-дослідний семінар;
• Методика викладання історичних дисциплін у ЗВО;
• Місто в європейській цивілізації модерної доби;
• Методика роботи з наративними джерелами ХІХ-ХХ ст.;

У 1971-1976 рр. навчався на історичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка.

З 1976 по 1979 рр. – науковий співробітник Музею народної архітектури та побуту УРСР.

З 1979 по 1999 рр. – науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

З 1999 по 2013 рр. – професор кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Від 2002 р.  – член редколегії журналу «Сторінки історії: збірник наукових праць».

З 2003 по 2012 рр. – голова спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій з історії в НаУКМА.

Впродовж 2004-2013 рр. – голова редколегії часописів: «Наукові записки НаУКМА. Історичні науки» та «Магістеріум. Історичні студії».

2005–2013 рр. – член спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій з історії у Національному  педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова.

Від 2013 р. - професор кафедри історії України Київського університету імені Бориса Грінченка (нині – Київського столичного університету імені Бориса Грінченка).

З 2015 по 2021 рр. – голова спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій з історії Київського університету імені Бориса Грінченка.

Від 2016 р. – головний редактор наукового журналу «Київські історичні студії».

Професійні та наукові інтереси

Наукові інтереси охоплюють проблеми ранньомодерного суспільства України, українського державотворення та історії українського козацтва.

Підготував 5 кандидатів історичних наук за спеціальністю: 07.00.01 – історія України та одного доктора філософії з історії PhD.

Публікації

Автор понад 400 наукових публікацій, в т. ч. 5 монографій.

«Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648-1654 рр.»  К.: Наукова думка, 1989. 127 с.

«Формування козацького стану в Україні (друга половина XV – середина XVII ст.)». К.: Ін-т історії України НАН України,1997. 180 с.; «Україна – козацька держава. Ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фотосвітлинах» / у співавт. К.: Емма, 2004. 1216 с.;

«Українське козацтво: формування соціального стану (друга половина XV – середина XVII ст.)». К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2000, 2006. 296 с.; «Українське козацтво. Золоті сторінки історії» / у співавт. К.: Кристал Бук, 2015. – 399 с.;

«Історія Запорозької Січі» / у співавт. К.: Арій, 2023. 240 с.;

«Документи українського козацтва XVI – першої половини XVII ст.: універсали, листування, угоди, присяги» / у співавт. К.: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, 2016. 608 с.

«Державна ідея в ранньомодерній Україні». Вінниця: Твори, 2019. 220 с.

Роль козацтва у становленні етнічної свідомості українців (друга половина XVI – середина XVII ст.) // Сторінки історії. Збірник наукових праць / Нац. техн. ун-т України «КПІ» / ред. кол.: С.О. Костилєва (гол. ред.). 2020. № 51. С. 9–23.

Following the Footsteps of the Oldest Cossack Centre in Zaporizhzhia, founded by Prince Dmytro Vyshnevetskyi // Kyiv-Mohyla Humanities Journal / editor-in-chief Maryna Tkachuk. 2023. № 10. S. 132–144.

Стажувався у Варшавському ун-ті (1991), Ягеллонському ун-ті (1994) (Польща) та Гіссенському ун-ті (Німеччина, 2012).

Нагороджений знаками МОН України «Відмінник освіти України» (2005), «Петро Могила» (2009). Подяка київського міського голови «За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки» (2004), почесна відзнака «Срібний клейнод Родини Мазеп» (2012).