(Не) вивчені уроки: як Балтійський регіон планує захищатися від "русского мира" та чи справді все йде за планом?
25.04.24 Центр цифрових досліджень: Даниіл Бородай
Литва, Латвія та Естонія для багатьох українців - це приклад успішної інтеграції в ЄС та НАТО держав, які так само як і Україна до 1991 року були частиною «Імперії зла», також відомої як СРСР. А після 24 лютого 2024 року до всіх асоціацій додалася ще одна: саме ці три держави, населення яких разом не перевищує 6 мільйонів осіб, були тими, хто надав військову підтримку в той час як інші готувалися до «захоплення Києва в найближчі 96 годин». Втім, така активність в питаннях допомоги Україні не була виключно проявом сентименту, а скоріше розумінням того, що саме ці три держави можуть бути наступними. В підсумку Україна вистояла, продовжує боротися, в той час як Вільнюс, Рига та Таллінн оголошують один амбітний план оборони за іншим. Та чи справді за цими словами стоять відповідні дії?
Країни Балтійського регіону розуміли наміри «русского мира» раніше за країни Заходу, які попри анексію Криму та початку війни в 2014 році досить скоро перейшли від «Резолюцій про визнання територіальної цілісності України» до намірів «Перезавантаження» стосунків зі східною імперією. Реакція країн Балтійського регіону була дещо іншою - в 2015 році Литва повертає військову службу для чоловіків від 19 до 23 років, в Естонії плани щодо скасування строкової служби зникли з публічного поля, однак Латвія повернутися до загального призову все ж не наважилася. Іншим наслідком російського вторгнення 2014 року було поглиблення співпраці всіх трьох країн з більшими державами блоку НАТО, насамперед Німеччиною та США. Незважаючи на загалом слабку реакцію НАТО на вторгнення в Україну, все ж на Варшавському саміті 2016 року було прийнято рішення про започаткування програми «Розширена передова присутність НАТО» в Литві, Латвії, Естонії та Польщі. За цією програмою в цих країнах за короткий проміжок часу було створено інфраструктуру для розміщення сформованих бойових груп з Великобританії(Естонія), Німеччини (Литва), Канади (Латвія) та США (Польща). Водночас дотримання санкцій було досить болючим питанням- незважаючи на членство в ЄС та НАТО з 2004 року, економіка всіх трьох країн в окремих галуззях занадто сильно залежала від РФ. Однак повномасштабне вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року стало точкою неповернення: країни Балтії починають процес обмеження торгівлею з РФ та Білоруссю, на рівні ЄС саме ці країни від першого дня війни закликають до максимально можливих економічних ударів по РФ та до максимально можливої військової підтримки України: саме з Литви в Україну доставляли перші партії летальної зброї, які часто грали ключову роль у поразках РФ в перші дні та тижні вторгнення. В 2024 на фоні кризи з військовою допомогою від США, регулярні пакети допомоги від Балтійських країн ще раз нагадали про те, хто допомагав від початку.
Збройні Сили Литви, Латвії та Естонії з 1991 року зазнали докорінних змін. Якщо в перші роки незалежності вони були класичним прикладом армії будь-якої пострадянської країни, то вступ в НАТО в 2004 році став поштовхом до докорінних змін в підході до забезпечення війська. Збройні сили всіх трьох країн складаються з наземних, повітряних та морських сил, загальна чисельність активного військового персоналу складає близько 65 тисяч військових та цивільних (44 тис., в Литві, 14 тис., в Латвії та 7 тисяч в Естонії). 20 років членства в НАТО не минули для цих країн дарма, оскільки вони мають доступ до всіх технологій та техніки, яка є на озброєні альянсу, починаючи від американських далекобійних систем HIMARS до сучасної автомобільної техніки на зразок Humvee. Для охорони повітряного простору регіону з 2004 року повітряний простір на ротаційній основі патрулюють винищувачі Франції, Данії, США та Польщі. В 2014 році , у зв’язку з анексією Криму, США вперше надіслали 4 винищувачі F-15 на базу в литовському місті Шауляй, вторгнення ж 2022 року змусило різко збільшити чисельність F-16 в регіоні, які періодично перехоплюють російські літаки з Калінінградської області. Загалом, основою оборонної стратегії регіону Балтійського моря є присутність різних військових формацій інших країн НАТО, з 2022 року замість тимчасових контингентів почалося створення інфраструктури для розміщення постійних військових місій.
Втім, будь які військові проєкти можуть виявитися марними, якщо населення не виявляє бажання воювати та не готове до обмежень воєнного часу. Суспільна думка Балтійських країн змінювалася відповідно до геополітичної ситуації та дій Росії, проте навіть в 1990-х роках, коли РФ у світі мала образ демократичної та мирної країни (світ переважно закривав очі на конфлікти в Чечні та Придністров’ї), Балтійські держави від самого початку незалежності боролися з потенційними російськими впливами. В Латвії та Естонії з 1995 року було законодавчо врегульовано статус «негромадян»: громадянами країн було визнано лише тих хто мав громадянство Латвії або Естонії до 1940 року або прямих нащадків цих осіб. Тим хто таким чином не мав громадянства було надано статус, згідно з яким вони могли легально проживати в країні та подорожувати, однак не мали права голосу та політичної участі, для набуття повноцінного громадянства такі особи мали здати екзамен з історії, конституції та державної мови. Станом на 2023 рік, в Латвії проживало 184 тис., негромадян, в Естонії- 65 тисяч. В Литві відсутність подібного статусу мотивувалася тим, що найбільшою нацменшиною в Литві є поляки. Загалом відносини між Росією та країнами Балтійського регіону можна умовно поділити на два етапи. Перший етап в 1991-2014 рр., характеризувався досить приязними відносинами, з певною напругою під час війни в Грузії 2008 року, коли Балтійські країни, Польща та Україна були ледь не єдиними державами, які підтримали Тбілісі не лише «нотами протесту проти дій Росії», але й практичною фінансовою та окремою військовою допомогою. Час змін настав у 2014 році: анексія Криму та участь російських військ у війні в Україні налякала всі три країни, адже якщо аргументу про «подаровані росією землі» достатньо, щоб розпочинати вторгнення в іншу країну, чи не захоче раптом РФ повністю відродити СРСР з усіма його республіками? Цілком передбачувано, російське вторгнення 2022 року лише закріпило переконання, що РФ становить безпосередню військову загрозу для всього регіону. На приклад, опитування Литовського Радіо та Телебачення (LRT) на початку березня 2024 року показало, що 70% опитаних мешканців Литви вбачають в Росії загрозу саме військового характеру. Водночас вторгнення також призвело до того, що підтримка членства трьох держав в НАТО значно збільшилися навіть серед найбільш неочікуваних груп населення: наприклад, серед етнічних росіян в Естонії підтримка членства в НАТО виросла з 26% в 2021 до 53% в 2023 році.
Сучасні військові сили, підтримка НАТО та населення, яке усвідомлює масштаб загрози може створити враження, що країни Балтії - неприступний форпост, який хоч завтра готовий відбити всі загрози з боку непередбачуваного сусіда. Втім, в кожній країні є свої проблеми, і насправді проблем у підготовці до потенційної війни значно більше ніж може здатися на перший погляд. Головною проблемою для країн, які з 1991 року живуть в мирі, є адаптація до умов, наближених до воєнних, коли проєкти треба реалізовувати не лише якісно, але й швидко. До прикладу можна згадати історію з будівництвом укріплень в усіх трьох країнах на кордоні з Росією (Балтійська лінія Мажино?). Ще в середині 2023 року такі наміри були публічно озвучені, проте минув майже рік, і ця ідея фактично зникла з публічного поля. Іншим прикладом може бути знаменитий німецький гігант Rheinmetall, який з початку 2023 року заявляв про плани будівництва в Україні заводу з виробництва танків. Та якщо в Україні подібну затримку можна пояснити військовими діями, то в Литві такі затримки викликають подив. Не менш важливою проблемою є люди. В лютому 2024 року німецькі журналісти провели опитування, під час якого з’ясували, що проблемою для розміщення німецької бригади в Литві може бути небажання солдатів. Через це розміщення бригади розтягнеться до 2027 року, і окрім суто військової інфраструктури немало ресурсів піде на створення відповідного середовища для сімей цих солдатів (школи, дитячі садочки та ін.)
Країни Балтійського регіону - це ті, хто одні з перших почали вбачати в Росії загрозу, одні з перших хто не побоявся простягнути руку допомоги Україні в надскладний час. Їх готовність захищатися від РФ у пересічного спостерігача не викликає сумнівів, але диявол завжди прихований в дрібницях. Варто провести поверхневий огляд ЗМІ всіх трьох країн, і можна зрозуміти, що проблем більше ніж достатньо. На другий рік війни в Україні оптимізм з перспективами «розвалу Росії» майже зник, і головним питанням для країн НАТО поступово стає час. Чи мають західні демократії достатньо часу, щоб спинити російського ведмедя?
