Все почалося на початку жовтня, коли Наталія Дмитрівна принесла розклад сеансів кіноклубу «Ракурс» і порадила нам відвідати один з фільмів італійського режисера. А з часом перегляд фільмів Федеріко Фелліні у старому кінотеатрі «Ліра» стали для нас невеликою спільною традицією.

Тому вечорами вівторків ми відкривали видатні здобутки світового кіно, а разом із тим відкривали й самих себе, тому що неможливо було зрозуміти фільм не пропустивши його крізь себе. Та часом ці перегляди ставали тяжкими, оскільки дуже зачіпали емоційно й духовно.

Ми потрапили у кіноклуб, де не було випадкових людей. Ми потрапили у стару залу на чорно-білий фільм, з акторами, які переживали кожну роль чесно і відкрито. Чого вартує одна Джульєтта Мазіна, зі своїми величезними очима і скромною усмішкою! А пан Дмитро(керівник кіноклубу), який у старому шкіряному пальті, в окулярах і з цигаркою за вухом розказував про найбільш важливі моменти зйомок фільму.

          Федеріко Фелліні – визначний режисер, він своєрідний, він змістовний, він неповторний. Ми побачили доволі багато його фільмів і в деякій мірі ми можемо судити як змінювався режисер, його стиль, світобачення. Фелліні зняв кіно, якому ми повірили, він показав характери, емоції, проблеми, несправедливість.

          Ці фільми доволі складні для сприйняття  у них розкривалася вся фантазія, всі переживання, весь світ режисера. Моментами – нам здавалося, що ми їх розуміємо. Це були моменти радості, справжній діалог. Здавалося, що Фелліні говорив з нами прямо з екрану, ми могли задати будь-яке питання і отримати відповідь. Моментами – тиша. Завжди неприємно, коли хороше спілкування завершується, але всі цим грішать і фільми також. Не дивлячись на це, спілкування з Фелліні надовго залишиться у нашій пам’яті і час від часу ми будемо повертатись до цих розмов.

          Фінали фільмів завжди лишали слід, бо могли докорінно змінити сюжет, ставлення до героїв чи до життя взагалі. А коли на екрані світиться Finі люди починають аплодувати, то в цей момент здається, що Фелліні стоїть десь за екраном і дивиться на задоволені обличчя глядачів.

           Разом з Наталією Дмитрівною ми вирішили присвятити останню пару Есетики обговоренню фільмів Федеріко Фелліні, і кожен, хто хоча б раз відвідував кінотеатр міг розказати про фільм, який його найбільше вразив, про історію створення стрічки, про основні ідеї та символи.

           Ми втілили цей задум у життя і це було дуже цікаво і змістовно. У цьому обговоренні приймали участь Христина Чвірова, Ігор Оксютенко, Денис Версетілов та Марія Гуменюк.