О святосте! Ти поруч!..
І все ж нам вдалось там побувати…
Яка краса і стомленість дерев!
Яка була по-справжньому осіння природа в той прохолодний день. Але холодно було лише можливо зовні – в душі панувало тепло.

Ми , група філософів 3-го курсу, під керівництвом д.філос.н., професора Ковальчук Наталії Дмитрівни відвідали Києво-Печерську Лавру. Наш екскурс у минуле почався за однієї умови: спробувати відчути певну атмосферу цього місця. Подивитись очима людини, яка жила майже тисячу років тому, з її переживаннями, думками, надіями.

Лаврою зазвичай називають великі загальножительні монастирі, які за своїми розмірами й кількістю будівель нагадуюся невеликі міста. На сьогодні Києво-Печерська Лавра справляє неабияке значення на її відвідувачів. Адже це не просто історична, культурна пам'ятка людства, а й пристань для усіх стражденних, усіх тих, хто шукає втіхи, душевного спокою, «бадьорості духа», тих, хто шукає шлях світла у нашому гріховному бутті.

Перебування на території храму –  це мить, що підіймає людину над буденністю, заставляє задуматись про себе і не тільки. Саме в таких місцях прокидається серце і ти починаєш розуміти своє справжнє єство. Тут зупиняється час.

Вражала нас і площа Києво-Печерської Лаври, бо це доволі велика територія, з якою за один день ознайомитися можна  лише поверхово. Але, мабуть, для початку  і цього достатньо. Є щось чаруюче у тих місцях, здається вони завжди були, завжди будуть, і не віриться, що все почалося з одного монаха, який хотів відмежуватися від світу і бути наодинці з Богом, собою і природою.

Блукаючи вуличками комплексу, не можна не дивуватись гармонійному ансамблю будівель. Краса та дбайливість відчуваються і вражають. Час ніби перестав існувати поки ми гуляли стежками, оглядали храми та надихались духом цього місця, який неможливо не відчути – ним ніби наповнене повітря.

Враження від пережитого закарбувалися в пам’яті саме через деталі: яскраві троянди у оброблених монахами садах та фруктові дерева, що разом формують образ райського саду навколо тебе; біблійні сюжети на стінах храмів: одні – вражають своєю вишуканістю, інші – автентичністю розпису та зображеними образів.

Звичайно, хочеться відвідати це місце ще не один раз, щоб побачити кожен затінок, з більшою увагою роздивитися ліпнину на храмах та чудові біблійні образи розпису всередині них, бо дослідити Києво-Печерську Лавру за один день неможливо. Проте ми стали на цей шлях, і всі ті речі, які ще залишаються для нас таїною, сподіваємося, скоро відкриються.

Ми отримали багато вражень від цієї прогулянки-екскурсії, і думаємо, що кожен знайшов у тій величі, що нас оточувала, хоча б маленьку частинку того, що його надихнуло. Бо не віриться, що це могло залишити когось байдужим.

Також хотілося б виразити подяку за ту естетичну насолоду, яку ми отримали, споглядаючи за багатолітньою історією, що майже відтворювалась  на очах, коли ми дивилися на стіни, чи підіймали свій погляд на високі дзвіниці.            

І у ніжно плинні хвилини тиші, коли отак стоїш на пагорбах, біля стін Лаври і дивишся на просторні краєвиди, що відкриваються з висоти, хочеться сказати : «О святосте! Ти поруч!..»

Автори статті: студенти ІІІ курсу групи Філос(б)-1-14-4.0д ( Гуменюк М., Растівський І., Чвірова Х., Рибіцький У., Оксютенко І.)

Фото – Гуменюк М.